Втомивсь нести своє життя, як хрест,
Ще й інколи чужий взвалить собі на плечі прошу.
Рішив, що Господу я пред’явлю протест,
Щоб дав мені за це нести полегше ношу.
- Дай, Боже, іншого хреста мені,
Бо свій нести я вже втомився.
З роками гне мене він до землі,
Дозволь, щоб я на інші подивився.
Розверглася земля переді мною,
А там хрестів цих, як гріхів:
Із золота і каменю лежать горою,
І кучка почорнілих мідяків.
Узяв я самий легкий і маленький:
Не треба мені дорогих важких прикрас.
- Я, Господи, візьму оцей, простенький! -
І відповів Всевишній мені враз:
- Я ношу не даю, яку не понести.
Та кожен обира собі своє.
А те, що знову вибрав ти,
Той хрест давно на тобі є.
7. 04. 2013.
