Байка про скриню
Бажання мати якусь скриню –
Завжди присутнє для людини.
Щоби на «чорний» день відкласти,
В халепу раптом не попасти…
І мати щось, у різний час –
Ну, тобто кажуть «про запас».
Але різниця є велика…
Щоби не стало з скрині лиха,
Бо розмір треба визначати:
Надмірно в скриню не «напхати»!
У скрині завжди благ багато –
Пакують їх туди завзято!
Хтось срібло, золото, папери…
Гребуть так, ніби на галерах!
Та тільки розмір різний в скрині…
Чому не знаємо й донині?
Комусь й маленької хватає,
А дехто розмір замовляє,
Що в хату скриня ця не влізе,
Бо розмір, як вагон, валізи…
Але ж без виходу не має,
Бо цей господар добре знає,
Як помістити скарб в вагони…
Носити з «гідністю» погони…
Служити людям « по закону»,
Придбавши скарбів не на тону…
А так на всякий про запас…
Службовець цей собі припас:
Ангар з блискучими авто,
Будинки, де одне вікно,
Коштує, як квартира моя…
Ще ж в нього ліс, де росте хвоя,
Дубки, берези і ставки –
Живе людина залюбки!
Живе господар і не тужить –
Народу «вірой й правдой» служить.
Закони добре знає всі:
Ті, які служать Сатані!
А не людині, що без скрині…
Життя міняти треба нині!
Щоби всі скрині урівняти,
І зайве в багатьох забрати!
Щоб у звичайної людини,
Був би шматочок від їх скрині!
Щоби добробут наш зростав,
А олігарх би занепав,
До розміру малої скрині,
Як у звичайної родини!
14. 01. 2015 автор Наталя Калиновська
