Другий лист східному брату
Здрастуй вдруге, східний брате.
Промайнуло дві зими,
Як ви Путю стали звати,
Вберегти вас від суми.
Все боялись, що Бандера,
Й Ярош прийдуть на Донбас
І укропи-ненажери
Обгризуть до кістки вас.
Буцім зроблять всіх рабами,
Трухлі шахти відберуть,
Й перепишуть їх Обамі,
Люд до табору запруть.
Начеб шваби сплять і бачать
Всіх замкнутих в сто заков,
Братани на них батрачать…
Ну, не бреше ж Кісєльов…
Вам радіють московіти,
І чекають день-при-дні,
Обіцяють в казці жити,
Не в укропівськім багні.
Але все іде, минає,
Вже й обіцянок нема,
Званий Путя лиш стріляє,
А хто проти – то тюрма.
Не забулось, пам’ятаєш,
Як Донецьк чарівно цвів?
По тих митях не скучаєш?
Там проснутися б хотів?
Маєш сумніви до нині
Від чого вас Путя спас?
Поглянь, брате, на світлини,
Яким був раніш Донбас.
Пахнуть ружеві алеї…
Магазини, бутіки…
Ось житло сім’ї твоєї,
Тут жили твої батьки.
А ось це „Шахтар“- арена,
Де ти палко вболівав,
Чуть правіше, біля клену,
Ти з малечею гуляв.
А оце твої друзяки,
Сяють посмішки з обличь…
Що, не хочеться заплакать?
І не знаєш у чім річ?
Від кого оця розруха,
Ці пожари, голод, сум?
Промий, брате, очі, вуха
І візьмись вкінець за ум…
Ще тримаєш автомата?
І не мучить тебе страм?
Ти же вистрілив, мій брате,
У такого, як і сам…
Вже нічого не вернути,
Але можна зупинить…
Скільки вас загубить Путя?
Що тобі це не болить?
Я прошу тебе востаннє,
Перед Богом, схаменись,
На Різдво проснись зараннє,
За убитих помолись…
Помолись за того хлопця,
Що упав за рідний край,
Й злетів янголом до сонця…
Це ти вбивця, брате, знай…
Що ганебніше від зради
Перед Богом і людьми?
Гріх спокутуй, дітей раді,
Бо впадуть й вони кістьми.
Чи простять тебе нащадки?
Мабуть ні, хай простить Бог.
Не почув. Стріляють танки
І Донбас вкриває смог…
От і все, мій східний брате,
Те, що думав, все сказав,
Тепер тобі вибирати
Поки біс життя не вкрав…
05 січня 2016 року
ID:
633712
Рубрика: Поезія,
дата надходження: 05.01.2016 19:50:00
© дата внесення змiн: 06.01.2016 19:39:21
автор: Микола Паламарчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
на 5
