Пройшли роки та стало мені сумно,
Бо ти була моя і не моя.
Життя прожив безглуздо та бездумно,
Ця помилка, що довжиною в життя.
Боявся втратити та мати,
Отримав біль та відчай й самоту.
Хотів коханим бути та кохати,
Знайшов не дівчину, а саме ту.
Але як це буває у житті,
Все втративши, підвівся знову.
Знайшов я радість в самоті,
Зберіг я в серці і тебе казкову.
І сенс, і сумнів, і жагу,
Не перший я такий і не останній.
Що зустрічає захід на даху,
А світ живе, та буде ранок ранній.
