Мої посивілі роки,
Як лунь змальовані в пастелі.
Гойдає вітер на орелі,
Перегорнувши сторінки.
Сльота надворі і дощі,
Холодний вітер стука в двері.
Думки колючі, невеселі,
(Блукають колами в душі).
Але потрібно далі йти,
Обіч тривог перестороги.
Щоби не збитися в чертоги
До свого, фінішу дійти.
Уже підбились мої коні,
Нехай негода обмине.
Щоб завершить життя земне,
(Й спочити в Бога на порозі).
Мабуть, всі нормальні дюди, що досягли нашого віку, замислюються на цим питанням. Тому невипадково і в Вас вилились Ваші думки таким гарним віршем. Дякую за нього. Обираю.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
