Кава із термоса, небо під ноги,
Світ поділити на двоє до вечора.
Зведені долею наші дороги,
Рятуємось знову від галасу втечею.
Кутаю пледом у тиші під стукіт
Серця шаленого, що виривається,
Ніжно цілую я Твою руку
І місяць в цю мить нам посміхається.
Читаю на пам'ять вивчений вірш
У класі дев'ятому, мабуть, Єсеніна,
Так просто жити було без віз
У світі лише зі шкільними проблемами.
Обійму Тебе ніжно і помрію, зажмурившись…
Так добре з Тобою без слів, навіть в тиші.
І разом зі звуками ночі, що з вулиці,
Впущу Тебе в серце. І там же залишу.
02.02.2016р.
http://vk.com/kucheriavyivolodymyrhttps://www.facebook.com/groups/1390544757860142/
#Кучерявий
