Дощик - дощович
Від самих Борщович
До Львова мене проводжає,
Заплаканий дуже,
Мені то байдуже ,
Бо душу весняну він має...
А я - парасольку ,
На хвилечки дольку,
Зімкну, щоб намокнути трішки,
Втому зігнати,
Веселку вгадати .-
Ох... Буде тобі не горішки !
І я не встидаюсь ,
В тім морі купаюсь,-
Гримлять з передзвонами хори...
Мої босоніжки -
Вже човники трішки ,
Готові відчалити в море.
Я змокла від щастя,
Зігріюсь, як вдасться,
В кав"ярні, на розі,- старій ,
Стечуть босоніжки,
Встромлю свої ніжки,
Не спинеш, дощенко ! Не смій !
