Доброго дня тобі любий , Тарасе !
Розкажу тобі все, що болить,
Буду ради у тебе питати...
Україна приречена жить !
З того дня, як покинув ти землю
І полинув у інші світи ,-
Так багато усього збулося...
Бо пророком був істинним ти !
Були війни і голод , і Крути...
Пожерала червона потвора всіх нас...
Малоросом вкраїнець мав бути,
А в кремлі -" ОТО"- іконостас !
І потвора кричала,що Бога нема,
А храми їм були за склади...
В душі України зробилась зима...
Ніхто не шукав вже поради...
А голод, що був - то страшніше за смерть...
По селах просили з"їсти щось жменьку,
Привиди смерті, висохлі вщерть .-
От як жила наша Ненька !
Були тюрми, застінки, етапи Сибіру...
Мабуть, бачив , Тарасе, із Неба тоді,-
Скільки душ тих до тебе прийшло на офіру...
Цвіту скільки ! Такі молоді !
Червона потвора глумилася з нас,-
Себе називала " товарищ "...
Зробилися села пусткою враз,
Як після монгольських пожарищ
З корінням вривали вкраїнськеє слово
І мову гонили, немов прокажену,
Як тріска в їх оці, як з ядом стріла,
Що в серці засіла скаженому !
Терор той червоний умить розіп"яв
Розбиту і терзану велич Вкраїни
І коди , що в генах, були козаків
Покрилися попелом ржі і руїни
Та вільною стала земля моїх предків,
Зійшла догожданна над нею зоря
Свої недопанки, вражії діти,
Глумляться ще гірш москаля.
Грабунки, бандитських розгулів свавілля
Погнали по світу вкраїнський народ...
Продали чи зрадили? Ні , мій Кобзарю ,
Це відчай родин і для них - ешафот !
Я бачу, як дивишся, докір сльозить
В очах твоїх мудрих, глибоких
Бракує в нас єдності, Бог хай простить...
А скільки дітей без родин, одиноких...
Нащадки твої - неслухнянії діти
Почули й забули твоєї поради
Тому і встеляють мою Україну
Московські, братерські, щедрії Гради !
Та є в нас і мужнісь,і духу є сила...
Майдан огрівався в страшному вогні,
Ти бачив, як смерть наших хлопців косила...
Та вистояв він дев"яносто три дні !
Молися,Кобзарю, за цвіт України
Що скине навіки московське ярмо
Щоб з цвіту того, став народ над"єдиний,
Що бити не буде нікому чолом !
В них очі горять особливо, Тарасе ,
Це ті українці, яких ти хотів...
І моляться в храмах за рідне, за наше,
Це діти свободи останніх років !
Молись за нащадків своїх, українців,
Ми будем, Кобзарю, іти до кінця,
Бо вже перелилось того, що по вінця...
І буде святою хай правда оця !
...цвіт України
Що скине навіки московське ярмо
Щоб з цвіту того, став народ над"єдиний,
Що бити не буде нікому чолом !
В них очі горять особливо, Тарасе ,
Це ті українці, яких ти хотів...
І моляться в храмах за рідне, за наше,
Це діти свободи останніх років !
Золоті рядки! Чудовий і правдивий вірш. Обираю.
