В нас викрали мирне небо із необачних рук,
час зупинився, легені напилися болем.
Навіть якщо прислухатись, не чутимеш серця стук,
воно ж бо надмірно тихе і по-дитячому кволе.
Зараз таке життя, оглянешся - кругом війна,
нестерпно писати про тих, хто вже давно поліг.
Досі, не знаючи правди, на нього чекає вона...
Боже, чому, за що, ти юне життя не вберіг?!
Вже за вікном весна та душі укриті холодом,
Мати чекає сина, сидячи біля вікна.
Як повернути мир?! Як подолати ворога?!
В кожного на вустах думка лише одна.
Можливо в тому, що сталося наша з вами вина?
Потрібно себе змінити й долати разом негоду.
Ми пам'ятаємо тих, кого забрала війна...
Ми пам'ятаємо тих, хто за нашу стояв свободу...
