(Продовження)
Він приходив кожного дня. Хоч на хвилинку. Ні, не слухати музику, а запитати:
- Як справи?
По дорозі до їдальні:
- Пішли обідати.
Вечором:
- На кефір ідемо?
Так продовжувалося два тижні. Діна спочатку гнівалась, а потім якось змирилася. Тільки попереджувала:
- Віра просто так, як я, не відступиться. Вона тобі задасть жару.
А Ользі всі ті балачки були вже нецікаві. Вона любила і відчувала що небайдужа йому. Поки що цього їй було досить. Хоча... це була не зовсім правда, бо думка про дружину та доньку не давали спокою.
Одного разу, набравшись сміливості, вона запитала:
- Що то за бесіди, що ти одружений та маєш п"ятирічну доньку?
Від несподіваного допиту він розгубився, не знав з чого почати, а Ольга не зупинялася:
- Віра розказує, що дружина твоя в Берегово,.. ти вповідєш, що працював там до армії аж два роки - все збігається. Чому вона там - ти тут? Чого до мене чіпляєшся? Навіщо тобі я?
Він слухав усю цю тираду і лише кліпав раз-по-раз, ніби намагався прокинутись зі страшного сну. Потім побіг до кімнати. Поспіхом повертаючись, гортав по дорозі свій паспорт до сторінки "сімейний стан", і, захлинаючись від гніву, тицьнув їй під ніс документ, грізно промовивши:
- На, читай!
Ольга спокійно взяла паспорт до рук, покрутила, ніби обдивляючись на всі боки. Прочитала прізвище. Дивне якесь, на чеський манер. Прикинула для себе з чим його порівняти, щоб краще запам"ятати, і, наостанок, подивилася сімейний стан. Вона навіть не здогадувалась, що там повинно бути, але сторінка була чистою, і їй стало соромно за свої прискіпування. Та не подаючи вигляду вона продовжувала:
- Це ще нічого не означає! Якщо ти не одружений - звідки пішли бесіди? Що тебе пов"язує з Вірою? - дівчина вже не соромилась, а вимагала пояснень, щоб раз і назавжди зрозуміти ситуацію і більше не повертатися до цієї теми.
- З Вірою історія така: я за неї заступився, коли її звинуватили в крадіжці, а вона зробила висновок, що мені небайдужа. Потім, щоб від неї відв"язатися, сказав що одружений. Не допомогло... добавив, що є дитина. А з Берегово все збігається, бо скільки міг - видумував. Не вистачило фантазії.
- Ну й накрутив, - промовила дівчина зажурено... - Добре, будемо вважати, поки що, це все правдою.
Їй справді хотілося: хай би "правда" була саме такою.
Далі буде...
ID:
650217
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.03.2016 13:10:29
© дата внесення змiн: 21.10.2018 17:53:03
автор: Корніївна
Вкажіть причину вашої скарги
|
