І знову сублімую у вірші, енергію дурну кидаю-скажи мені чому такий, чому я більше не кохаю? напевне був останній раз яким можливість ми продули, не взяли Замок , ні не час ту тему більше ще роздути... я щирий був , і до кінця, надіявсь, щиро сподівався, як хочеш-тільки без образ-я через тебе сам остався, я міг кохать я міг любить, і скільки часу ти забрала, але зосталась якась мить, і у душі вона ми стала. Ні! я не малий гівнюх, і не дитина ще заспала-такий як є , і зрозумій без суті дьоргати ті жала-.тебе по справжньому кохав-твій вибір.був, а я чекав-та певно іншого кохала.
