Усе минеться. Це лише зима.
То й що, що пишу тепер трохи твоїм почерком,
Тримаю в пам’яті все те, чого давно нема,
То й що, що лишилося все напівзатертим начерком?
Усе минає. І лиш пальці мерзнуть.
Твоє. Стіна. Моє. Давно чужі міста і голоси.
І наше полум’я з роками згасне й щезне,
Занадто різні напрямки. Занадто різні полюси.
А наше місто замітає сніжно-білим
Назустріч перехожих сотні, лиш тебе нема.
Чекай, все згодом стане зрозумілим
Усе проходить, друже, все проходить.
Це лише зима.
