Темні вікна
Сплячих будинків
Наче знають весь біль,
Що замешкав там у серці,
Глибоко в душі моїй.
Зорі ясні у небі прекраснім
Надію мені дають,
Нехай вона палає, не гасне,
Просвічує темний путь.
Можливо там в далекім майбутнім
Все буде спокійно й гаразд,
Та зараз тут в теперішнім часі
Станцюєм під зливою враз.
Під зливою страху, сумнівів, смутку,
Під зливою болю і сліз.
Колись ти там, на самім вершечку
Співатимеш - я заліз.
Якби ж ми в уяві змогли побачить
Для чого живем кожен день,
У поті і крові, і в тяжкій праці,
Надія - це ключ всіх дверей.
Надія, що завтра знов настане,
Надія, що буде не так,
Що світ хоч трішки добрішим стане,
А іншим бути й не варт.
дякую
