Такі гарні квіти,
Їх терню серце оповите
Шукає твій полон.
Де в пориваннях ніжних,
Розпеченим ножем залізним
Врізає гострою біллю
Де у словах із вати
Я відповісти тобі не здатний,
Ховаю мрії я у сон
Де погляд відвести невладний
Роблю час я марнотратним,
Шукаючи думок сплетіння
Де необережною ходою,
Неначе пливе місяць над водою,
Ловлю твого дихання звук
Де серцем спраглим до полону,
Шукаючи биття сердець унісону
Сплітаючи веретена мук
Там, де марево мого кохання,
Перетворивши життя в чекання,
Зростуть ростки багряно-кривавні
Там, де над почуттів могилою
Забитий цвях в труну моєю милою,
Лежу в труні з моєю любою.
Моїми слізьми зрошені
Ростуть такі гарні квіти
Їх терню хай й мертве серце оповите
Буде довіку шукати твій полон.
