Чи насправді, чи, може, приснилось: В двір заглянуло сонце ясне. На дротах ластів’я примостилось І вітає з весною мене. У душі мов пошерхло, згоріло, І чуття – вже не те, ой не те. Та спасибі, що ти прилетіло, Ластів’ятко моє золоте.
ID: 659758 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 15.04.2016 13:38:23 © дата внесення змiн: 15.04.2016 13:38:23 автор: Галина Будянська
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie