Дмитру Креміню з великою повагою.
«А мені земля дала прозріння ще тоді...»
Дмитро Кремінь, Лауреат Шевченківської премії
«Чорна меса» 2001р., книга «Літопис».
Дмитро Кремінь живе і працює в м.Миколаїв, Україна.
Поета коли читають? Тоді, коли слава долине із неба… Що був такий в нашому краї, а ми - бач, про нього не чули, а може, почувши – не знали!? Чи може тоді, як у школі по примусу – бо треба…
Та ні! Не треба!
Поета читають душею, сльозами вмивая книгу – бо в ній є серця частина! Бо в ній десь блукає у мряці заплаканий вовкулака без спокою і спочину!
Читайте свого поета допоки ця пісня лине! Допоки слова лунають міцні, мов могутній кремінь - втаївши в собі прозріння!
На мить залишіть буденне, візьміть із полиці книгу!
Вона вам відкриє душу, промиє від бруду очі, розтопить на серці кригу...
Але… «Нема пророка в своїй Вітчизні»... біблійська істина….
06.02.2014р. Дякую за фото (з інтернету)
Все життя прогинатися мусили
Під чужинцями в ріднім краю.
Все життя дослухаюся музики,
Щоб, нарешті, почути свою.
Із червоного й чорного шовку
Перед смертю сорочку беру.
Не заради тебешного шоу,
Ради сліз, що пливуть по Дніпру.
Від минулого шрам не зітерся,
Камуфляж, а потерте хебе...
Україна, сестра милосердя,
Всіх жаліла, але не себе.
Що за час на твоїм циферблаті?
Що за проклятий аспидом тать?
І чиї перед Києвом раті?
А чи коні Батия стоять?Дмитро Кремінь
Чудовий вірш у Дмитра! Каюсь - не читав! 
