злість
союзнику мій
мій вірний Санчо Панса
супроводжувала мене ти з малих літ
і позаду мене наче мудрий наставник
наче янгол-охоронець
ти завжди стояла
вказуючи вірний шлях.
злість
мій вірний друже
пліч-о-пліч з тобою проходили кілометрові дороги
снували містом поміж заклопотаних людей-мурах
ми шукали справжності у цьому світі неонових таблиць
ми шукали справжності посеред розпечених ребер
своїх.
злість
моя перша справжня любове
з тобою ми проводили довгі ночі
коли за вікном було чути лише бемкання Ратуші
що неначе в такт нашим закоханим серцям
викарбовувала в голові постулати майбутніх звершень
великих.
злість
ти єдина завжди розуміла
мене
гладила мене іще світловолосого по голові
коли сидів на холодній підлозі австрійського будинку
із поламаною моделлю машинки БМВ
тримала за іншу руку коли матір вела нас в садок
чи школу
котрі складались лише з безумства
в головах тих мерзенних дітей
з абсолютного хаосу світосприйняття
відразливих личинок чоловіка.
злість
це ти провадила мене у мою першу любовну пригоду
котра роз'їдала зсередини
наче алкогольна виразка
створювала величезну діру в моїм тонкім тілі
і це ти стояла позаду мене
уже готова розридатись
на пероні
коли в черговий раз
ми розлучались
із нею.
злість
і це ти
сумна
сиділа на краю ліжка
в темній кімнаті
коли біль окутував усе моє тіло
коли згорнувшись калачиком
і розборсавши усю постіль по кімнаті
мріяв лише про одне:
не померти
прожити іще декілька митей
коли погляд мій
закривав дірявий плащ тітонькі смерті
що застигла в очікуванні мого єства
у свої царства
коли ридав скупими сльозами
через те
що усі смертні люди помирають
й діти теж гниють десь під землею
і це ти
злість
заспокоюючи гладила
злихоманене тіло
моє.
люба злість
я кохаю тебе
і зараз
пишучи цей вірш
ти десь усередині
мене
сидиш поважно
мудро дивлячись з завіс
мого світосприйняття
посміхаєшся
задоволена
що більш не женуть тебе
що приймають
тебе
турботливу
люблячу
й таку єдину
свою.
кохана злість
моя хрещена мати
дякую тобі
за усі довгі ці роки
що мене тримала за руку.
поміж цих вокзалів-берегів
поміж людей — прибою хвиль.
люба моя
кохана
злість
без тебе
не існую
у голограмі цій
людей спустошених сердець
людей спустошених зіниць
людей спустошених
колись.
