Хмарами укривалось небо,
із чередою хмар вітер літав,
хвилю із бурунцем до берега
швидко і щедро приганяв.
Шуміли верби і губили листя
вже перше жовте у воді,
і качка з каченятами гуляла,
паслись і біля берега пливли.
Сірі з жовтими плямами малята,
старалися від качки не відстать
і лапками гребли завзято,
куди би їм так поспішать?
Полює качка в бистрині,
ловить когось на глибині,
з берега нахилилась алича,
дістать не можна - поруч вода.
Дістануть тільки із човна,
гуляла у ньому сім’я,
а хтось по озеру возив,
в жилети рятувальні нарядив.
Воно і правильно, нехай,
безпечніше і краще так
навколо озера, і острова кохання,
де так людей багато гарних.
В колясках діти собі спали,
а хтось від сонця заряджався,
а може не від сонця, але тихо,
та хай удача буде, а не лихо.
Сидить у колясці дорослий,
життя у нього непросте,
але розвіє вітер лихо
і кращий настрій принесе.
Малеча плигала далеко у батуті,
змагалися велосипедами, хто юний,
і зграйка прийшла підлітків-дівчат
по фото з островом трикутним.
Закохані удалині сиділи
на лавках із сердечками вгорі,
дме теплий вітер понад озером щосили,
сонцем підсвічені пливуть хмари.
22.07.2016.
Фотографія автора.
Івано-Франківськ,
“Острів кохання.”