Ми завжди обираєм найкращих,
Найгарніших для нас людей.
Тих, що радують очі наші
І від яких інші не відводять очей...
Але всі, чомусь, так щиро про душу
Все торочимо собі;
Що краса та непорушна,
Яка у людини в душі…
Ми завжди оцінюємо тіло,
Перш, ніж взнати внутрішній світ…
І, себе обдуривши, радіємо,
Ніби кожен із нас не з таких…
І щоразу об це вдаряємось,
Наперед знаючи, що буде так.
Тіло манить – душа прикрашує;
Та прекрасне не в кожних серцях...
