Укарбувався в память образ - тепер вічно
Знедолене у тяготі буття,обпечене вогнем
Обвітрене повітрям,із білью прихистивши майбуття...
В очах сплітають морок туги
За щастям обминувшим її дім
Життя складалось лише в сірі смуги
Шуборсталась доказуючи всім- що чогось варта
Жила лиш для когось
І в цьому бачила призначення своє
Не розуміючи що тратила хвилини
Часу дорогоцінного що є
І в одну мить не має
Як попіл що за вітром полетить
Пісок в годиннику закінчився так швидко
Та в памяті, в куточку все лежить.
Той сміх.Той крик.То не хотіння бути.
Останні дні.Останній подих твій.
Я намір маю все те не забути
В моєму серці знайдеш спокій свій...
Пройшло три роки як тебе не стало поруч з нами. Уже і усього лишень три роки. Нехай Карма змилостивиться над тобою і подарує кращу Долю у майбутньому втіленні. Люблю тебе.
