Згасли ватри у серці. Це осінь. Вже й попіл схолов,
Пролетять журавлі крізь завислі холодні тумани,
Хтось звеличить у віршах замріяно першу любов,
А я згадую часто останнє кохання. Останнє.
У пульсуючих венах скипалася згустками кров,
Я, палаючи в лаві, жадала сховатися в кригу.
І хотіла,щоб був, …і хотіла, щоб з світу зійшов,
Два бажання мечами смертельно у часі застигли.
І я марила пристрастю. Марила в снах-напівснах,
(А весь Всесвіт почув тоді в грудях нечуваний стукіт).
Все смолою згорала - кипіла в пекельних вогнях,
І ловила твої, намальовані пам’яттю, руки.
Мені чувся твій шепіт у шелесті темних осик
І, мов погляд, у душу врізалися зорі-кинджали,
Я стогнала у болях, а потім…мій стогін затих,
Але потім, тоді, аж тоді, коли осінь настала,
Ось під ноги, мов вирок, упав різнобарвний листок.
(Так завершує коло життя, провертаючи циркуль).
Тільки пам’ять, зробивши черговий цілющий ковток,
Все поверне на мить: і мій біль, і мій голос захриплий.
Проведу журавлів, що летять над клубками дібров,
Розрізаючи навпіл холодні осінні тумани.
Хтось жовтневої ночі заплаче про першу любов,
І не знаю, чому, ну чому я згадала останню?
23.10.16
