«Жорстоке Щось позначить і оберне
єство краси на те, що йтиме в тань…»
(Райнер М. Рільке)*
Осінь слідами крука-нездари
На мокрій землі сподівань
Шкандибала за хвіртку холодних днів,
Блукала-блудила жінкою божевільною
У сукні подертій для вітру-коханця
(Бо така вона – осінь
Без імені, без бажань-гирьок:
А на терезах все, навіть спогади),
Але йшло Щось, гупало-тупало
У темряві кроками важкості**,
Ступаючи шкірястими стовпами-ножиськами
На листя опале жовте
(Жовтіє все),
І мало не все стало тліном –
Навіть хвилини-монетки торжища:
Полічені, позбирані, погублені, позначені:
Мало не все
Обернулось у тлін:
Сірий, як сама буденність.
Трохи тліну – на горище,
Трохи длані – в пивниці,
Трохи Ніщо – жебракам в капелюхи,
Трохи ночі – в торбу безхатькам,
Трохи заліза – в кишені потопельникам,
Трохи глузду – капітану «Титаніка»,
Трохи щастя – самогубцям,
Трохи чорнила – мені***.
Щось: розмовляю з ним і тішуся:
Не до мене воно прийшло, а до осені,
Все стане тліном, але не сьогодні****,
Я старий, а світ ще старіший,
А хтось зістарівся ще в утробі матері,
А хтось живе на Місяці –
В кратерах його колодязях.
Тільки не Щось – не воно…
Примітки:
* - Переклад Мойсея Фішбейна
** - Ноги його нагадують плоскоступи слона.
*** - Та не треба мені того чорнила… І так вірші напишу – гілкою на снігу.
**** - А може і сьогодні. Тільки не кажіть, що я вас лякаю…
Осінь не встигла усе переважити, листям урвався терпець,
Круки не в силі Щось зрівноважити - нездари – ні гнізд, ні яєць…
Хтось тлін на горищі мусить шукати, хтось скарб із хвилинок знайшов…
Маклех, на миті й години багатий, «Щось» огортає у «Шон»
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
*** - Та не треба мені того чорнила… І так вірші напишу – гілкою на снігу.
дякую Вам!
не треба того чорнила
я подумки напишу
торкнусь несвідомим неба
чи вип'ю його дощу
додам замість цукру сонця
а замість вершків сніги
скельце протру у віконці
щоб бачити береги
хвилі, що вищі мене
світанки - мале дитя
візьму до рук акварелі
трішки прикрашу життя
ще раз вдячна за Ваші глибинні твори!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже подібна по стилю у мене тут одна Зимова Пісня написалася. думала "і що то таке з мене вигулькнуло?", а воно, виявляється, у повітрі проносилось, і мене ненароком пір'їнкою зачепило ...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
лякаєте. таки страхів нагнали - і тим невизначеним у нас і біля нас Щось, і його всюдисутністю і чонотою...
- а вам най пишеться, ось і так, по снігу гілкою! зчитаємо. (а колись і зрозуміємо. сповна)
і дякую за настрій від твору - боятися корисно для виживання!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можна і так сприймати цей твір.... Якщо чесно - я писав як писалося. Не варто нічого боятися в цьому світі...