Десь далеко я бачу твій облік.
Ти ідеш так спокійно неспішно...
І до тебе десь кроків сто сорок.
Та здається мені що йду вічно.
Серцем я відчуваю ту силу,
Від якої мурашки по шкірі...
Я тобі лиш по справжньому вірю,
Не стою на ногах, я безсила.
Ти далеко, неначе і близько,
Мовчимо так як ніби говорим,
Дарував ти з надії намисто,
Та воно розлетілось на двоє.
Я не знаю куди ти прямуєш,
Я лиш бачу тебе за туманом,
Я кричу , ти мене вже не чуєш.
Я жила тільки самообманом...
