Добрій людині, бібліотекарю і
книголюбу Марії Юхимівні Чередніченко
Дивні стоси скарбів на полицях читацького царства…
На столі пелюстки подарованих Вам хризантем…
Чиста посмішка ця, неудавана і без лукавства,
Робить друзями нас у цім хаосі вічних проблем.
Книги Ви берете, несучи на руках, мов дитину,
І не «Книжка», а «Книжечка» промовляєте вслух, як любов…
Вкотре сниться мені, що то Ваша книжкова родина
В моїм серці лишила перлини душевних розмов.
В тій щасливій порі відчували Ви їх, наче душі,
Паперовим бинтом лікували обкладинки книг.
І були серед них помарнілі й нечувано дужі,
І зачитані нами, й незабутні були поміж них.
Так ясніли і Ви тихим світлом для нас у дорозі,
І незібраним, може, і не пізнаним до глибини.
«Прочитайте, будь ласка, цю книжечку…», - чую і досі
Чи зі схованок пам’ яті, чи з небесної далини…
