Три дні над містом смог лежав, мов пасма сиві.
І серце в грудях мов пташина злякана у клітці.
А на четвертий, зранку, коли старий годинник
Відлічував преддень Хрещенський, випав іній.
Вдягли на себе шати з органзи кущі й дерева,
Для серця і очей створивши відпочинок дивний.
Так відгукнулася на Богоявлення природа вся.
Бо тільки-но зійшов Христос у води іорданські,
Як Дух Святий спочив на ньому, й голос з Неба -
* Мій Син улюблений, на Нім Моє благовоління*.
Вода Йордану, в яку змивав гріхи народ обра́ний,
Преобразилася й запам’ятала присутність Бога.
З того часу, в день Хрещення Святого,
Вода усюди благодатною стає,
Через віки несе Господню коду...
.............................................................
Людино, чом же ти така невдячна?
Чом забуваєш, Хто гріхи на себе взяв,
І ніс без ремства, аж до смерті...
до смерті хресної.
А таки пройдусь, щоб ти не сумнівалась! Я тобі весь час про нього талдичу.
Сонечко, мені здається, що це трішечки від небажання доводити до лоску твої мудрі і чисті мислі.
Цілую! Вірш класний! І я тебе люблю!
Я хотіла п.Ігорю написати, що в мене ти ще є, а потім передумала, щоб не ображати, чи вірніше - не коментувати наперед
я не видалила кусочок того коменту а збиралась
Взагалі мені подобається ритмізована проза. Але це не такий і простий жанр. Особливо за цією темою повинно звучати приблизно так:
Три дні над містом смог висів у сивій пелені.
І серце в грудях, мов пташа налякане у клітці...
Це Ваш ритм, якого потрібно дотримуватись і далі. Тоді піде, як по маслу.
Бажаю успіхів.
@NN@ відповів на коментар I.Teрен, 20.01.2017 - 15:21
Я Знала, пане Ігорю, що *пеленами сідими*, вам не сподобається і ритм * с предыханием*, але моє серце так, начасі, живе, і ритм йому відвладний,
залишу як вже є але дякую, за науку(ще Світуня пройдеться по ритму )