ЖУРА ПИХАТОЮ ХОДИЛА
Жура пихатою ходила,
Туди, сюди міняла слід.
Любові мстити захотіла,
В душі холодна наче лід.
Зажди жура ти балом править,
Любов сприймати за оман.
Без неї пал тобі не бавить,
За так собі змінити стан.
Тебе ніхто тут не боїться ,
Сльозу пускаєш п’ятий раз.
На розсуд свій міняєш лиця,
Єдиний скарб у тебе плач.
Без сходу сонця не буває ,
Без вітру хмари не летять.
Без співу голос не співає ,
Без руху струни не звучать .
Тепер шукай жура велике,
Уся зарошена слізьми.
У тебе серце наче дике ,
Не хоче вийти із пітьми.