Дивлюсь на хустку кольорову,розквітла в мами на плечах.
І бачу щастя,бачу сльози на її лагідних очах.
Хустино мила,кольорова, тебе прохаю,не велю,
Хай твої квіти з теплим сонцем зігріють матінку мою!
Матуся рідна,така гарна,немов травневая весна.
Хоча лишилася назавжди ,як сніг ,на скронях сивина.
Ти колискової співала,коли малесеньким я спав.
І мене в хустці зустрічала,коли з доріг я повертавсь.
Роки як птахи пролетіли і я давно дорослим став.
Та твою хустку кольорову на все життя запам’ятав.
Хай Бог здоров’я дасть довіку і сліз не буде на очах!
А хустка,ніби щастя, квітне,у тебе,мамо,на плечах.