"Навіщо ж старість
нам дана свята?"
Надія Башинська
Коли про плин життя нагадують літа
І спомини душі торкнулись сумом,
Частіш тебе не відпускає дума:
«Навіщо ж старість дана нам свята?»
І щось нове шукає наша сутність,
Хоч, зазвичай, і відповідь відома,
Як істина, у всі часи вагома,
Про милість Божу на твою присутність.
У двері старість стукає не всім,
Для підсумків не кожен має миті.
Нехай збираються роки прожиті
Твоїм багатством у притихлий дім.
Попри незвіданість відпущеної долі
Вони дарують ще тобі нагоду
Щоднину смакувать як насолоду
І сонцем тішитись на видноколі,
Нарешті взятися за те, чого не встиг,
У неквапливості дарованої днини
Й збирати в ті піднесені хвилини
Перлини істин мудро-золотих,
Комусь корисним стати в доброті,
В пораді слушній чи у теплім слові
І дарувати іскорки любові
Всьому, що ти обожнюєш в житті.
Прекрасно розкрита тема, хоча вона й з нелегких. Чудовий висновок: Комусь корисним стати в доброті,
В пораді слушній чи у теплім слові
І дарувати іскорки любові
Всьому, що ти обожнюєш в житті.
