У центрі - кров і дим, іде смертельний герць.
Важкі, легкі фігури - все кругом побито...
По краю пішачок прокрався тихо, скрито -
король оглянувся - на дошці новий ферзь!
* * *
Гідність спить. На столі, на душі і на совісті пусто.
Підсвідомо ще муляє щось, наче щось заважає...
Починає цікавити нас -" Ти мене поважаєш?"
Лише після четвертої склянки і жмені капусти !
* * *
Арена. Бик. Тореодор.
Підступна незахищеність мулети.
Природі повертає борг
інстинкт звіроподібного естета.
