все ок
коли здихає телефон я не заряджаю його тижнями
деколи лягаю спати так і не прокинувшись до кінця
зранку випиваю дві чашки кави тому що одної буде мало
не знаю який сьогодні день і число пробачте календарі
в емоційному плані це схоже на старання піщинки перелетіти океан
хоча якщо задуматись навіщо стільки старань заради невідь-чого
сипучі піски сипуча порожнеча я не знаходжу слів
щоб описати всю злоїбучість порожнечі але
все ок
я звик до відчуття простору всередині себе
як корабель назвеш так він і попливе я назву свій титанік
наперед знаючи що з ним станеться айсберг назву реальність
треба запастись теплими речами термосом з кавою терпінням
а якщо серйозно то це схоже на труну тобто я в труні хоча живий
знаю цей поблажливий погляд і слова типу не мороч собі голову
в когось рак в когось проблеми набагато гірші ніж в тебе
а чим порожнеча краща від раку? це так само смертельно але
все ок
інколи я бачу на підлозі чи стіні сонячне проміння рух тіней
інколи мені сниться засніжена вершина до якої мене манить
інколи мені сняться дівчата кожну я люблю вічність бо саме стільки
триває один сон а вони від початку і до кінця тримають за руку щасливі
інколи вдається написати вірш це четверта спроба
інколи мені здається що варто тільки повірити світу і він піде назустріч
інколи я хочу набрати твій номер і почути твій голос але
все ок
