ПОТІК ЖИТТЮ НОСИТЬ ХЛІБ І СІЛЬ
Іде вперед, потік людський великий,
Учора він пригнічений стояв.
Тепер іде і буде йти повіки,
Щоб Дніпр широкий більше не стогнав.
Його душа почала говорити,
Узяла право Божого добра.
Слова свої із правдою навчити,
Писань читати власного пера.
Потік людський на волі під горою,
Земля під ним, дише многозвука.
У неї подих з мірою святою,
Безмежна міць волі запорука.
О славен час потік собі являє,
Сміливий в думах відданий меті.
Безцінний дар від Господа приймає,
Що має голос правди у житті.
Священна мова, що діди складали,
Лунає дзвінко сонце протина.
Коли вона рідненька заспівала,
У небі скрізь стояла тишина.
Чарівна, тепла і прозора днина,
Приймала рідні звуки звідусіль.
Людський потік, як течія невпинна.
Життю охоче носить хліб і сіль.