Фонарь вокзальный на ветру
поведает свою нелёгкую судьбу,
что он свидетель встреч ночных
и расставаний без чужой вины.
Качнется снова, вот уже гудок,
опять здесь кто-то очень одинок,
вдруг вспомнишь песню про туман,
что впереди - любовь или обман?
Кто встречи ждёт или совсем наоборот,
где жизнь свершила круто поворот,
а жаль, что он совсем не говорит,
лишь светом тусклым на ветру горит...
*На фото - каким раньше был вокзал г.Донецк
Пам'ятаю таким вокзал Донецька 2009 року, коли в останнє відвідав Донецьк. Залишилось багато друзів і колег! А з Інститутом невідкладної та відновної хірургії, що є (а може вже нема)на території Обласної лікарні, у нас ус ановились творчі стосунки (д.м.н. Попандопуло) починали дослідження моїх протипухлинних препаратів! Агресор оті наші плани поламав, як зламав життєві долі багатьом донечанам, в загальній своїй масі людям добрим та привітним!
Ваша правда, пане Олексо,зруйнували, ніколи б не подумала, що таке нас чекає у житті.Лікарня працює, але багато найліпших лікарів поїхали в інші міста, у тому числі моя лікарка кардіохірург Арутюнян Наталя Олександрівна, чуйна, добра людина.