пам’яті моїх
Земних Вчителів
присвячується
Приходимо й відходимо не досконалі.
Завжди знайдеться хтось із камінцем в руці,
якому вже настане час летіти.
І ми тут можемо хотіти, не хотіти —
недосконалість чиясь інша
нас неодмінно підштовхне
той крок зробити сходами для духу…
За нами правда вибір — вверх чи вниз.
І дуже часто хочеться сказати:
дитятко Боже схаменись...
і задом йти незручно та негоже —
розвернись...
А потім трохи згодом розумієш:
що у просторі космосу те
наше страшне підземелля?
І вниз під землю — то теж до неба!
І що нам ті —
в масштабі непомітних днів й років —
що нам оті
чотири сотих світлових секунд*!
Ігор Спичак
03.05.2017, м.Київ, Борщагівка
рисунок - з інтернету
===================================
*для природодослідників: це «умовний» час, необхідний для подолання
«середнього діаметра» Землі світлом (і душею?) у вакуумі.
Числа взято з Вікіпедії.
Розраховано (з заокругленням до сотих) ось так:
1) 40 075,16 км/ 3,14= 12 762,8 км
2) 12 762,8 км / 299 792.46 км/ сек ~ 0,04 сек
