По небу опівночі янгол летів
І пісню співав; і в той спів,
Священний і тихий, – вслухались хмарки
І місяць на небі, й зірки.
Співав він про блага у райськім саду,
І душу тримав молоду.
Про Бога співав і про Божі діла,
Й хвала його щира була.
І янгол в обіймах ніс душу малу
У світ повний смутку й жалю.
І пісні слова в тій душі молодій
Лишились відлунням надій.
І довго за раєм тужила вона
У світі, що їй мов труна.
Їй пісні землі не замінять чудес,
Що славились в пісні небес.
М.Ю.Лермонтов
