Хіба ти не носив її
Просто у власній скроні
Вона билася там пташкою,
Котру колись годував з долоні
Вона була завжди Тією
Думкою наостанок,
Котра приходила потім,
Десь під самий світанок
Після ночі сповненої жахів
І недопитих склянок
Несла в собі залишки почуттів
Недоречністю колишніх коханок
Вона міцно тримала тебе,
Коли ладен був здати останнє
І ти думав лише про одне,
А чи можна так просто кохати?...