Ось прийде день, коли побачу, що зробив
Усе, що мав і міг я у житті зробити,
Потративши його без жалю все, аби
Натхнути мій народ навчатися любити.
Знання про сенс життя, про щастя і любов
Вкладаю я в свої маленькі, скромні вірші.
Ось розповсюджу їх і повернуся знов
До пасовищ, садів. Хіба є місце гірше,
Ніж димне місто, де я зараз опинивсь,
Де в тиші не ревуть бики уранці гучно,
Де вітер не здійма зелені хвилі нив,
Де метушливе все, проте безживне й штучне?
Ось житиму я знов у тихому селі
І пастиму корів, трудитимусь в садочку,
Молитимусь весь час і, возячись в землі,
Схилятимусь в уклін до кожного росточку.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
