ПРО БАБУ МАЮ
Сидить на лаві баба Мая.
Чита якусь книжчину.
Тут пес до неї підбігає.
- Геть, волохата псино!
От розвелось вас - достобіса,
І всі ж такі блохасті.
- Пес, бабцю, також, хоче їсти.
Не всім же світить щастя.
Коти й собаки є бездомні.
Їх треба годувати.
- Можливості у мене скромні.
Не маю їм що дати.
Побіг собака в другий дворик.
Тут діти позбігались.
Та й ну пісні співати хором,
До купоньки зібрались –
Раденькі, вихідний – субота.
Тож можна відпочити.
- Нема вам іншої роботи? –
Тут бабця, - треба вчитись,
Батькам своїм допомагати –
Не вештатись без діла.
- Я замела в усіх кімнатах! –
Сказала бабці Міла.
- А я помила посуд нині.
- Я в магазин ходила!
- А я складала в комірчині!
- Я Олю в сад водила!
- Ну, ну, великі робітниці! –
Бабуся тут єхидно.
- І що це за такі спідниці
У вас, що плавки видно?
Пішли кудись зі двору діти,
Програли бабі битву.
Бабуся стала бубоніти
Під ніс якусь молитву.
Тут із під’їзду вибіг хлопчик,
В рухах хлібець тримає.
До нього голуб та горобчик
Підскочили. Кидає
Хлібець птахам – поживу косять
І весело співають.
- Ці птахи лиш заразу носять
І послід скрізь лишають.
Пощо їм сиплеш корм у дворі?
Годуй їх десь подалі.
Прогнала. Знеслися угору.
Натиснув на педалі
І хлопець, заховавсь за рогом.
Бабуся взяла книгу,
Чита, молитву шле до Бога,
У серці топить кригу.
Підходить тітка Василина,
Сідає біля баби.
- Вночі померла Магдалина,
Що мала в грудях жабу.
Сповнилось їй шістдесят вісім!
Таке життя тілесне…
Скінчилася дорога місій..
- Ну, царство їй небесне!
- Сьогодні гріш буду збирати
На нужди похоронні.
- Дасте?
- Та дам, лиш небагато,
Доходи – не бездонні.
Ну, гривник вділю та й по всьому, –
Відшвартувала дзвінко.
- Нікого, бачу, в світі цьому
Не любите ви, жінко.
Так жити якось недоцільно!
- Як не люблю нікого?
- Кого ж ви любите, скажіть-но?
Того,що в небі - Бога!
Так,так ,є таких серед людей.
Що говорити про хліб, сіль
та про яких - то псів
Є такі,що снігу в засніжену зиму жаліють,до с5бе на город більше від сусіда горнуть...
А ,ще є такі ,що жадні на добреє слово
І це зовсім не випадково
Це вже ж від виховання
Яке закладається зрання...
Успіхів Вам!!!
Чудово змальована хвороба фарісейства . Якщо б кожен з нас частіше приміряв головного персонажа до себе, люди навколо були чуйнішими . Тоді і у власній країні було б приємніше жити, а не "безвізу" радіти, та й війна б може не почалася. А так усе по гріхам нашим...
Чудово змальована хвороба фарісейства 
. Якщо б кожен з нас частіше приміряв головного персонажа до себе, люди навколо були чуйнішими 
. Тоді і у власній країні було б приємніше жити, а не "безвізу" радіти, та й війна б може не почалася. А так усе по гріхам нашим... 
Буває і таке...
