Кум дізнався, що кумася фірму відкриває,
А у кума як співпало роботи немає.
То ж міркує кум помалу: «Ми ж ріднії люди,
Я ж у кума ближче брата, їжджу з ним повсюди.
Я ж надійний, креативний, майстер на всі руки.
Ось остання моя праця – продавав перуки.
Та як треба я сантехнік, столяр, меблировщик,
Крановщик я і електрик, навіть автогонщик».
Одягнувся кум парадно, гарно поголився,
Перед виходом техенько собі помолився
Та й пішов собі найматись на нову роботу
Щоб нарешті птахом стати справжнього польоту.
От заходить до кумасі, двері відчиняє,
Важність горду на обличчя собі напускає
Та й поважненько розмову на свій лад заводить,
Компетентність в справах фірми з порогу доводить.
А кумася радо каже: « Та я ж те ж не проти!
Тільки в нас знання потрібні для тої роботи.
Треба, куме, підтягнути англійськую мову,
Щоб з партнерами могли ви тримати розмову.
І як тільки на англійській зможете казати
Як то кажуть : прошу дуже до моєї хати!»
Кум потилицю почухав, підвівся поволі,
Каже: « Я оту англійську не вчив навіть в школі.
Що ж, кумасю, віртуозно ти все розказала,
А насправді на три букви в гай мене послала.
А я думав ми з тобою ріднії люди.
Чи забула як ми смачно цілувались в губи?
То ж, кумасю, краще б гарно ти поміркувала,
Щоб від кума на горіхи потім не дістала.
А то гарно закрутила, нічого сказати,
Без англійської раніше просила до хати".
То ж, панове, щоб в житті вас не шантажували
Все ж слідкуйте що і з ким ви і як виробляли.