Брутальність, морок - все байдуже,
бринить струна таланту Божого чимдуж
Але чому, скажи, чому мій друже
ти ставишся ось так до людських душ,
Чому в пекельних муках кинув ти страждати,
того що другом називав давно,
хто вчив тебе кохану покидати,
і розкажи мені як задавно воно?
Мені цікаво також зрозуміти,
чому мелодія твоїх казок стиха
Якби ж то знати, ох якби ж уміти,
хіба б спіткала доленька лиха?
Я мрію - так, кохаю, розумію,
Бажаю, жду, чекаю, але ж ти!
Можливо й розлюбити я зумію, і далі по дорозі йти.
