Нова історія відродить давній міт,
Та вік мій, мов ріка бурхлива та нагальна,
Володарка життя уперта та безжальна,
В кінці якої водоспад, фінальний зліт.
Пливу по ній роками, мов маленький пліт,
І кожна пристань - у майбутньому прощальна
Шукаю вихід в океан буття, страждальна
Душа спочине там посеред давніх літ.
Ах, океани…Бачу шторм вже зовсім близько
Та друзі кажуть я на висоті, хоч низько
Приваблює знайомих хвиль старе блищання.
Одноманітність навіть тут мене здогнала
Скінчилась тиха ніч, прозора мов з опала-
Зоріє пломенисте, мов рубін, світання.
