Коли я думаю чи згадую про тебе,
То відчуваю як в мені щось завмирає.
І хочеться кричати голосливо в небо
Як люблю я тебе.. І сльози виступають..
І кожен раз, коли ти дивишся мені у очі,
Я намагаюсь уявити ким ти станеш, мій дарунок..
Чи будемо ділити таємниці ми дівочі..
Чи я почую про твій перший поцілунок..
Коли ти плачеш – я кричу від болю у душі,
Я згідна пережити все сумне з тобою.
Лишень боюсь панічно, щоб не стали ми чужі
Та не забули як ділитися обіймами з любов’ю.
Коли у тебе не виходить щось – я вірю в тебе!!
І я підтримаю любі твої смішні ідеї,
Відправивши молитву з серця в небо.
Ти ж пам’ятаєш, що всі мами феї?)
Ти проговорюєш такі важливі речі,
Не розуміючи, яка насправді в тобі сила,
Водночас по-дитячому із мудрістю старечі,
Виховуєш мене, рідна моя дитина.
Я все віддам і зроблю все для того,
Щоб пам’ятала: мама завжди зрозуміє.
І не залишиться в мені ні крапельки святого,
Як хтось образити моє дитя осміє.
Люблю тебе, Катрусю, понад все на світі,
Пробач, можливо щось не так проходить.
Але допоки ти доросла не почнеш сивіти
Я вчуся бути мамою щоденно.. Як виходить..
