Сонце! – і сходить –
і спати несила...
Струсніть з двох століть сон цей!
Безкінечно легко терти
«наукове» мило!
Безкінечно трудно – омитись –
і спалахнути –
щоб стати сонцем!!
Й щоб встати – сонцем!!!
Зразу ж
радісному духу –
мільйон наукоманних навпроти!
Сірі і скорбні: углєбоша в категорії і претензії...
Безкінечно легка їхня,
схилена,
не божа робота...
Трудна справжня поезія!
Небесна Поезія...
Радість в Сонці-Христі! і – сила...
Зітріть з двох століть і сон
цей!
Подивіться: який в чуді світ красивий!!
Яка повнота радості – носить
в небі Сонце!
світлом правди –
рухать з небес всю милість!!..
Трудно мені будити 6-мільярдну
адамолюдину...
Слава Радості! що вибухає
зорею з грудей
як з віконця!
Їй все одно де: в ранкові,
в дитинці...
в Іоанових – що спахнуть на Небі
сонцями святими...
Тут – закриють попелом сонце,
аби не бачило сонце! –
як це, в залізі, загине!!..
Слава Радості! вічна –вона є вічно
в людині!
спасенній в Христі – Людині!!!
Нема радости – то загинути...
Ісуса Любов – Життя
всім життям!..
Чого ж не хочуть,
як я нині Христу, –
служкою дрібним?
Чого в столах, завжди продажних,
«хотят»?
Грошей, влади, бандитоверлібру,
менталу побільшого калібру,
чаду комфорту, всього – де істини нема...
і Богу тому це все – непотрібно...
Сонце! – і сходить –
і спати несила...
Струсніть двохсотлітній сон цей!
Безконечно легко терти «наукове» мило!
Трудна справжня небесна поезія!..
омитись – і спахнути!!
і стати сонцем!!
І – встати з Сонцем!
Стрункість! – мов гімнаст
відчути в у с ь о м у !
Листя теплинь від сонця почує...
як то долоні йому поцілує...
а Ти кого, як мене, поцілуєш –
як йому це позабути?
як листю сонце й забути...
Так починають Тепло й Світло чути,
і повертають додому...
Додому!!
Небу прийдеться, мабуть, підтянутись!
Чую із Тебе й до Тебе!
Ісус милий – більший за небо!
Ісус любий – вищий за Небо!
Був я струнким,
був хтось струнким –
до скаженості...
Єсть це тепло по спокуті...
Обережені ми від навіженості.
Небу прийдеться у чомусь, мабуть,
підтянутись!
Такий Ісус! – подасть,
сходь і світи, і світись!
дай більше Слово! –
для інших –
відчути!!..
Все дасть Ісус! бо Він любить нас...
дасть це –
нехай неймовірно –
почути...
Бачив: в чеських лісах
хмурі-хмурі
полишені замки...
цегляні у зеленім
спохмурені замки!
Як би поети
від світу відлинули...
і ні сліду!
як би спинились екзамени!
як для світу –
всі сліди їхні згинули...
Добре, Йсусе, Ти встиг –
та й пізнав мене!
Все може Ісус!
де глибини
сердечні
розпочав Він екзамени.
19.03.2008, після причастя,
19.07.2008, в матері
