Літнім тепловологим вечором,
Коли чай недоречний із печивом,
Ти ковтатимеш з кимсь мартіні,
В нього сидячи на колінах…
Я, напевно, не зможу побачити…
Лиш відчути та… Не пробачити…
Ні тобі….ні собі…ні долі,
Що згорнула життя парасолю.
Хоча… Ні, я не вірю в неї.
Як не вірю в ямби й хореї…
Ми з тобою в мільярдах реальностей
Руйнували кордони моральності…
Та не в цьому банальному світі,
Де на небі немає графіті…
Де немає рожевих ведмедів
Із Туманності Андромеди…
Тут я код з одиничок та нуликів,
Випадково тобою прогуглений,
Симбіоз фотонів та пікселів,
Електронним замішаний міксером …
***
Десь блукають рожеві ведмеді,
Що зірками малюють графіті…
Десь... в Туманності Андромеди…
Та не тут…Не у цьому світі…
***
Спалахне метеор і прокотиться
По крутій, ніби серп, амплітуді…
Тисну ENTER… Сторінка оновиться…
А мене більш на ній не буде…
Так якось... Іноді люди намагаються вдихнути нове життя в минуле 
