ВІЙНА ЗАЛИШИЛА СЛІДИ
Війна, залишила сліди на роки і століття...
у серці викарбувала рани сіє нові хрести-
божеволіють матері від горя біди і жахіття
завенула в чорну хустину і скорбота навіки.
Голосить мати печальною журбою безсила...
жорстокий час, закопав надію у глибоку могилу,
війна -свинцевою кулею красу тіла зрешетила
немає живого місця і син лежить в домовині.
В останнє прощання кидає грудку землі...
нечує, не бачить, білого світу перед собою,
від болю, немає спокою втіхи радості на землі
спалює у попіл сонячні дні- солоною сльозою.
Підла війна, осиротила батьків маленькі діти...
засріблила вималювала на скронях сивину,
машина зла відрубала ніжні крила кленові віти
викорінила дерево життя і запалила воскову свічу.
Скільки, скосила смертною косою ранього цвіту?
в мясорубці, перемолола гострим ножем у прах,
в гробі мертві перевертаються оживають в завіті...
і Тарасовім слові воскресає із попелу фенікс птах.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.