Ти знаєш, неділя – це завжди так тяжко,
Неділя – це значить вже завтра робота,
А ти, ти, лінива, невранішня пташка,
Пожила б ще в п’ятниці чи у суботі.
І хтозна: це лінь, що причини шукає?
Чи істинність сірого темного світу?
Цікаво, а сам понеділок чекає?
Самому приємно до нас приходити?
Сон-сум, так щодня, так щодня і по колу…
А може, та ну його? Безлад в порядок?
Не йти на роботу, не гнати до школи,
А тиждень почати з гармонії свята?
Ти знаєш, неділя ні в чому не винна,
Не винен і той понеділок сонливий,
Самі ми впираємось в слово “повинний”
І знов на роботу ідемо квапливо.
