В безмежжі
вічно синьої
тиші
пливуть кудись
Волосожари…
А місяць зіроньку колише.
Звіздар
запалює стожари.
І срібно
пада
синя тиша
На білий недоторканий папір.
Це ясен лист свій пише
У золотий осінній бір.
В безмежжі
вічно синьої
тиші
пливуть собі
Волосожари…
І так невпинно день за днем
Звіздар
запалює стожари.
І знов лягає синя тиша
На білий недоторканий папір.
І розквітає
альфа-слово,
Зорить свічею
І з тих прадавніх сивих пір.
