Тебе давно нема, але неначе вчора,
Ніяка не страшна зима,
А гаряче ненависне літо,
Тебе забрало з цього світу.
Навіть сина, рідко згадує про тебе,
А ти мені все так же треба,
Але навіть уві снах, забула ти про нас,
А я згадую весь час.
Хтось на форумі напише – не можна так любити,
Можна, але як же далі жити,
Втрачаєш не людину, втрачаєш пів життя,
Добре, що є сина, кровиночка твоя.
Невдовзі день народження у тебе,
І запитаю я у себе,
Як же тебе привітати,
Хоч у снах прийди, щоби обняти.
Скажи, що любиш, як колись,
Я з іншою, не злись,
Але люблю, я лиш тебе,
З часом розумієш, що любов уже не те…
Моя перша і єдина,
Вічно кохатиму тебе і сина,
Пам’ятатиму тебе завжди,
Але хоч з рідка навідуй нас ти.
ID:
781737
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.03.2018 10:48:57
© дата внесення змiн: 12.03.2018 10:48:57
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|
