Не співає пташка,
Не зійшла зоря…
Ніч стікає важко –
Холод з ліхтаря.
Вже весна буяє,
Шелестить трава,
А тебе немає….
Болісні слова.
Посаджу калину
У своїм саду:
Бо до тебе лину,
Мов до тебе йду.
Де ж ті чорні брови,
Де солодка мить?
На душі окови –
Серденько щемить.
́
ех, каюсь - помандрувала за SELENою до вас у гості сподобалось. пісенний твір, чудовий. окови - нормальне загальновживане слово, дуже часто використовують його в поезіях, тому не придерлася б до нього нізащо. щодо болючих, то замінила б на болісні - та й по всьому йду і лину радила б зробити синонімічними, бо і одне й друге означають рух назустріч героїні: «мов до тебе лину, мов до тебе йду», або «бо до тебе лину, бо до тебе йду»
щемна сповідь...
...в мене якраз про пташку половину вірша написано...
зараз буду приставати до Вас, яко в отмєстку за ЧЕКА
- листва - русизм (точно)- в усі заборони попав - листя, листява.
- болючі - наголос на 2-й, а проситься на 3-й...
- окови (кайдани, кайданки)- чомусь не люблять більше ніж усічені дієслова...
----------------------
а вишиванка - наша рідна - з нашої місцини...
-----------------
Натхнення і благосвення музи на нові вірші
Зрозуміло, що русизму богато...Я ж обрусілий козак.Продався...Окови є в укр., листви - немає. Спіймали. Здаюсь. Попрацюю з часом. Дякую, що нагадали про рідненьку мову.
над оковами теж подумайте, тому що їх черезщур теж не люблять в укр. літературі... ці русизми в усіх вплутуються, так що не дюж переймайтеся...
- не говоріть ніколи так "продався" - продатися, то відректися в душі і лити помиї в свою криницю... решта Бог створює ситуацію на провірку любові - от Ви ж знайшли сайт де можете вільно спікуватися і писати материнською мовою, решта все - справа часу. Є речі які від нас не залежать...
З повагою.