Чому, погано в такі чудові дні?
Це питаю себе кожну хвилину, знову й знов,
Чому, коли знаходиш щастя, перевертаєтся вся кров,
Чому, людина ламається, на останній струні…
І день у день знову згадую, і як би не хотів,
Та за мною зажди йдуть спогади мої.
Хоча, пройшов вже час, усе перетерпів,
Та в тиждневі спливає, після дня восьмої
Ночі і переверталося усе, що знав і так любив,
І так старався вберегти, аби не погубити,
Та час сильніший, все ж мене тоді він і згубив,
І в той же день все ж зміг мене добити.
Я пам’ятаю, як загинула душа відтоді,
І пам’ятаю як останній вітер колихнув,
Коли не вірив всім, а всі кричали годі,
Тоді останній мій вогонь і спалахнув…
Минали дні, за ними місяці, і роки пройшли.
Та всеодно, той день навіки пам’ятаю,
Як тоді люди, просто біля мене йшли
А я блудив там, ніби нікого взагалі не знаю,
Лише не пам’ятаю, завершення того дня:
Лиш сильні сльози, і крик один лунає,
І більш нічого я не памятаю...
А далі все сірим стало, й так щодня,
І так усе від ранку, і до ночі повертає,
Та все ж одне питання не дає спокою мені,
Чому, буває так боляче, в такі чудові дні...
ID:
783368
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 20.03.2018 15:12:37
© дата внесення змiн: 20.03.2018 15:12:37
автор: Арті Град
Вкажіть причину вашої скарги
|
