Ой люди добрі, люди мої милі,
Мій Місько нині, як якийсь варят...
Плете, шоб всілам -си на ... ,
Бо вже мені за п'ятдесят...
Заклякла я, як та на вилці шкварка,
Зробила-м очі, як футбольні два м'ячі
Вже-м чую, звідки ноги взєла тота сварка
І з середини пре, як в маминій печі...
А Місько мій, як Бобік не вгаває
І про глибоке меле декольте,
Розпорка в спІдниці го будит серед ночи...
(Як наш сусіда інструктаж свій проведе)
То йди до Гані, шо ше дівков мерла
І перейти ті не давала до воріт...
Гопеньки смажила і пляцки терла...
І не скидає з себе кірзових чобіт!
І декольте тоте не знає звідки
Сі зачинає і куди паде...
Вертайси, хочеш, до таков лебідки.
Ї Стефко, певне, вже не пропаде...
Та я і можу всістись на сідниці,
На фітнес, Міську, більше не піду.
Розпорки не робитиму в спідниці
І,як Одарка Фіглярева, пропаду.
Зроблюси Гандзьов - мрією твоєю,
Без декольте, у рваних куфайках
І не страєдатимеш вже більше маячнею,
У картопляних, в смальцю, тертюхах...
Зробивсі Місько мій, як тепла мармуляда
І обійняв за талію мене:
Даринко люба, ти моя принада...
Та ревність мене з розуму зведе....
Куплю, напевне, сукню, щом собі вгледіла.
Бо ж скоро конкурс " Міс - моя весна"...
Від сценки Міськової мало м не зомліла,
Але того коштує та краса!
Як в ній я вийду... з тими,що за тридцять,
Від завидок попадає село
Най сцена завидющим тільки сниться!
Не легко ж і мені далось воно...
